О С О Б И С Т И Й    К А Б І Н Е Т
П О Б У Т О В О Г О  С П О Ж И В А Ч А

С П Л А Т И Т И    O N L I N E
О С О Б И С Т И Й    К А Б І Н Е Т
С П О Ж И В А Ч А -

Ю Р И Д И Ч Н О Ї    О С О Б И

У Володимирі вшанували пам'ять Миколи Бондарука

Із давніх-давен мудреці твердили, що людина живе не доти, доки б’ється серце, а допоки про неї пам’ятають. Працівники Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго»  назавжди запам’ятали Миколу Бондарука надзвичайно добрим, щирим та відданим своїй професії молодим чоловіком. На жаль, він не встиг стати видатним енергетиком, але те, як він цікавився виробничими нюансами у старших колег, заслуговувало поваги.

Микола не побоявся стати на захист рідної землі, та Господь розпорядився так, що вже в 23 роки він віддав найцінніший скарб – своє життя, відстоюючи синьо-жовтий стяг, українську мову, свободу й цілісність країни.

Напевно, в найбільших академічних словниках не вистачить слів, щоб висловити скорботу рідним, адже це величезна втрата і страшна трагедія…

Ми ж можемо лише захоплюватись та схиляти голови перед мужністю, патріотизмом, сумлінним та чесним виконанням військового обов’язку.

Напевно, справедливо, що й меморіальну дошку Миколі Бондаруку встановлено  на будівлі його рідного навчального закладу. Він був родом із Заріччя, але навчався у школі № 1 Володимира-Волинського.

Відкриття й освячення дошки відбулося у надзвичайно теплій, навіть домашній атмосфері. Окрім педагогічного колективу та великої кількості учнів, на урочисту лінійку завітали сестра загиблого, представники місцевого самоврядування, духовенство, керівництво і співробітники Володимир-Волинської філії ПАТ «Волиньобленерго».  Від нашого управління вшанувати героя приїхали почесний президент ПАТ «Волиньобленерго» Анатолій Бурін, перший заступник генерального директора Ярослав Діжак, голова первинної профспілкової організації Тетяна Папенко. Зрештою, шкільне подвір’я не змогло вмістити всіх охочих, тож багато володимирян молилися за вічний спокій загиблого просто на вулиці.

Щирі та водночас душевні промови гармонійно доповнював військовий духовий оркестр, що навіть Гімн України у цей день виконував якось по-особливому. Та найбільш пройняли слова саме Анатолія  Буріна, який пригадав і виробничі моменти, і останній шлях Миколи. Зі сльозами на очах Анатолій Олександрович зізнався, що був вражений тим, як малі дітки проводили в ту путь нашого захисника. І саме такі герої повинні бути прикладом для всіх поколінь українців.

Недарма Указом Президента України  Бондарук Микола Петрович нагороджений медаллю «Захисник Вітчизни» ІІІ ступеня (посмертно).

У рідній школі після освячення настоятелями дошки на його честь пролунали автоматні залпи.

Тож  зі щемом у серці та водночас гордістю у душі, ми – волинські енергетики – дякуємо Миколі за його подвиг  і пишаємось, що він був нашим колегою.

Ми пам’ятаємо…

Прес-центр ПАТ «Волиньобленерго»