О С О Б И С Т И Й    К А Б І Н Е Т
П О Б У Т О В О Г О  С П О Ж И В А Ч А

С П Л А Т И Т И    O N L I N E
О С О Б И С Т И Й    К А Б І Н Е Т
С П О Ж И В А Ч А -

Ю Р И Д И Ч Н О Ї    О С О Б И

Луцьк – Тернопіль – Чернівці – Луцьк: «волиньобленергівці» мандрували Україною

Працівники ПАТ «Волиньобленерго» підкоряли карстові печери, каталися на мотопоромі й молилися в одному із найбільших соборів в Україні. Нещодавно енергетики побували в туристичній поїздці найцікавішими місцинами Тернопілля та Чернівеччини.

Першим пунктом у маршруті став Вишнівецький палац у селищі Вишнівець Збаразького району Тернопільської області. Містечко було родовим гніздом найвідоміших князів Корибутів-Вишневецьких. Дмитро Корибут звів перший укріплений замок для захисту від татаро-турецьких набігів. На початку ХVIII ст. останній із князів Вишневецьких, перший магнат Речі Посполитої, Михайло Нервацій перебудував розорений маєток на пишний палац за зразком французьких позаміських резиденцій. Чудова картинна галерея, інтер’єри, оздоблені в стилі пізнього рококо, робили цей палац найгарнішим на Західній України. 

Перед Першою світовою була спроба реставрувати Вишнівецький палац, але війна і революція 1917 року внесли корективи: у йому почергово отаборовувалися військові. У середині 1920-х років головний корпус палацу розмістили музейну колекцію, в інших приміщеннях працювала ремісницька школа.

Під час Другої світової війни залишки невикрадених палацових цінностей вивезли до Москви, німецькі війська використовували споруду як жандармерію. Велична споруда була зруйнована. Попри те, що 1963 році Вишнівецький палац визнали пам’яткою архітектури, його використовували як будинок культури, бібліотеку, галантерейний цех, навіть професійно-технічне училище.

У незалежній Україні палац почав відроджуватися: провели історико-культурні дослідження, замок став філією Державного історико-культурного заповідника в Збаражі, запрацювала програма збереження та використання комплексу.  

У 2005 році Вишнівецький палац дістав статус національного заповідника. Палацово-парковий комплекс займає площу у вісім гектарів. Працівники «Волиньобленерго» переконалися, що кожен елемент комплексу – взірець архітектурного мистецтва. В’їзна брама вражає своєю величчю, а огорожа – декоративною довершеністю, стилі стичністю і символізмом. Крім того, «волиньобленергівці» мали чудову нагоду ознайомитися з виставкою художніх робіт сучасних авторів. У палаці виставляють картини аматорів і професійних художників. Також мало хто із працівників не скористався нагодою зробити фотографію на згадку про поїздку на шикарних сходах князівського родинного маєтку.   

Після споглядання палацових красот наступним пунктом мандрівки став Тернопіль. Звичайно, енергетики не оминули найбільшу окрасу міста – Тернопільський став. До речі, мало хто знає, що озеро – практично ровесник Тернополя, йому 400 років. Майже півгодинне катання на моторному поромі надовго запам’ятається енергетикам приємними емоціями.

Потому наші туристи мали більш енергійний відпочинок. У Кришталевій печері, що у селі Кривче Борщагівського району, протягом року температура повітря в печері тримається  + 12 градусів, вологість – 95%. Тож озброївшись теплими светрами і цікавістю, під розмови екскурсовода подолали 2,5 км печерних лазів. До слова, спускалися завглибшки майже 100 м, а ходи непрості за прохідністю. Важливо, що у печері є всі умови, потрібні для лікування бронхіальної астми, хронічного бронхіту, гіпертонії. Тож у такому мікрокліматі енергетики мали нагоду навіть підлікуватися і насолодилися абсолютною тишею.

Примітно, що екскурсійний маршрут Кришталевою печерою повністю електрифікований. Спочатку «волиньобленергівці» пройшли вузьким коридором 500 метрів, потім – вниз, по кам’яних сходах. Після спуску була кільцева прогулянка залами печери, прикрашеними візерунковими кристалами і заселеними летючими мишами.

Втомлені, але задоволені від змістовної та захопливої подорожі, енергетики зупинилися на ночівлю у готелі в селі Мамаївка, що за кілька кілометрів від Чернівців. Наступного дня їх чекали нові пригоди...
Між селами Модниця і Банчени на високому пагорбі вражає своїми масштабами один із найбільших соборів в Україні – Свято-Троїцький. На території Банченського чоловічого монастиря розміщені кілька церков, дзвіниця, дві трапезні, поля, садок, ферма, теплиця і пекарня. А для паломників завжди відчинені двері готелю, де мандрівників поселяють безплатно. Дбають тут і про благочинність – при монастирі діє притулок для сиріт.

Волиняни прогулялися доріжками, мощеними дорогим каменем. В обителі акуратно підстрижені газони, загорожі з кущів, мініатюрні дерева і чимало різноманітних квітів. Посеред цієї зелені поблизу величного храму б’є фонтан. Усередині собору звисає масивне позолочене панікадило, стоїть п’ятиярусний різьблений іконостас, а стіни повністю розписані.

Після ранкової служби спеціально для волинських енергетиків один із монахів розповів про щоденний побут послушників. Також гостинні буковинці нагодували смачним пісним монастирським обідом.
Дорогою до Банченського чоловічого монастиря їхали повз село Маршинці Новоселиць кого району. Тут народилася відома українська співачка Софія Ротару. Щоправда, екскурсовод не змогла пригадати, в якому саме будинку вона жила, чим неабияк потішила пасажирів.

Кінцевим пунктом дводенної подорожі стало давнє місто Чернівці. Нашим працівникам влаштували пізнавальну екскурсію середмістям. Центр міста незвично для лучан поділений на сектори. Енергетики мали нагоду оглянути всю красу міського театру, дехто навіть знаходив його схожість за архітектурою з оперним львівським. Крім оригінальних лавок і ліхтарів, на Театральній площі є така собі голлівудська Алея слави. По всьому периметру майдану викарбувані імена «зірок», які прославили Чернівеччину.

У колишній резиденції буковинських митрополитів – Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича – не тільки послухали цікаву розповідь екскурсовода, а й мали нагоду побувати у залах, де проходять вчені ради вишу, нагороджують найкращих студентів, перейнятися атмосферою одного із найдавніших навчальних закладів України. До речі, головний корпус вишу додали до списку світової спадщини ЮНЕСКО. На жаль, оглянути знаменитий університетський дендропарк в енергетиків забракло часу.

Тож поки волинські енергетики склали свої дорожні сумки і наплічники до наступних таких же пізнавальних та захопливих подорожей містами України.

Фотографії Дарини Сосовської та Ірини Козяр

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Як «волиньобленергівці» гостювали на Закарпатті

Прес-центр ПАТ «Волиньобленерго»