РЕЄСТРАЦІЯ

ПРИЄДНАННЯ


ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

СПЛАТИТИ ONLINE
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
СПОЖИВАЧА -

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Вітряні млини, дизелі та модернізація: з історії Маневицької філії

Перші дизельні електростанції Маневицького району розміщувалися у селах, де були промислові об'єкти – торфобрикетні заводи та лісопильні. Паралельно з роботою дизельних електростанцій у районі працювали ще одне джерело енергії – вітряні млини.

 У 1963 році в Колках збудували  підстанцію 35/10 кВ. До неї з Ківерцівського району протягнули ПЛ 35 кВ. Так південна частина сучасної Маневиччини була заживлена від державної енергосистеми. Першим майстром Колківської підстанції працював Михайло Іванко, згодом його справу продовжив Іван Радчук.

За рік ввели в дію підстанцію аналогічної напруги в Маневичах на вулиці Піонерській (тепер Ринкова). Першим майстром був Георгій Кізей. Згодом в Колках та Маневичах на базі підстанцій утворили дільниці електромереж. Адміністративно вони входили до складу Ківерцівського району електричних мереж, утвореного 1964 року. І тільки 1967-го через збільшення кількості мереж та підстанцій Колківська та Маневицька дільниці разом з дільницею Любешівського району (майстром працював Євген Пахолюк) об’єднали в окремий Маневицький район електричних мереж. Першим директором новоутвореного РЕМу став Євгеній Сухомлинов. Згодом на цій посаді працювали Іван Пінчук, Степан  Хітько, зараз директор філії – Віктор Хітько. Посаду головного інженера обіймали Іван Купріянов, Степан Хітько, Іван Ковальчук, Іван Філюк. Наразі технічну сферу філії контролює Дмитро  Гедзенко. Для персоналу РЕМу виділили житловий будинок на вулиці Комсомольській (тепер Незалежності), який згодом віддали у власність  працівникам. Тільки наприкінці 1980-х років біля підстанції та диспетчерського пункту збудували сучасну адмінбудівлю філії.

Працювати у середині 1960-х років доводилося непросто. У розпорядженні енергетиків був один автомобіль і один трактор. Лісові масиви та болота, якими вкрита більша частина району, значно сповільнювали темпи електрифікації. Очевидці пригадують роки, коли через масштабні повені годі було дійти чи доїхати в окремі села, найнеобхідніші продукти жителям привозили гелікоптером. Ускладнювала роботу й велика територіальна віддаленість сіл та хуторів від райцентру та одне від одного (район найбільший за площею у Волинській області).  

Попри труднощі, до початку 1970-х років усі населені пункти Маневиччини  були електрифіковані. Ключовими у живленні району, крім Маневицької та Колківської підстанцій, на той час були  ПС 35/10 кВ у Старому Чорторийську, збудована 1976 року, та ПС 35/10 кВ у Чорнижі, введена в дію на рік пізніше. Специфіка розташування району (більшу його частину займають ліси) визначила лідерів у споживанні електроенергії з-поміж промислових підприємств. Ними були меблева фабрика у Маневичах, Колківський та Маневицький держлісгоспи, дорожньо-будівельне управління, Маневицький торфобрикетний завод, виправна колонія.

1980-ті роки увійшли в історію електрифікації Маневицького району як період активної модернізації енергогосподарства. Поштовх для цього дало й будівництво Рівненської АЕС, що знаходиться поблизу кордону з Маневицький районом. У 1980 році модернізували підстанцію у Маневичах зі збільшенням напруги до 110/35/10 кВ, протягли ПЛ 110 кВ з Рівненської АЕС. Колківську підстанцію реконструювали зі збільшенням напруги до 110/35/10 кВ.

Надійною роботою збудовані та введені в дію енергооб’єкти, які забезпечили електрифікацію Маневиччини, завдячують самовідданій праці ветеранів енергетики району. Серед них Дмитро Захарчук, Олександр Колбун, Василь Горайчук, Микола Мороз, Володимир Басалик, Леонід Давидовський, Василь Максимчук, Олександр Філімончук, Михайло Горайчук, Марія Овадюк, Валентин Яковчук, Микола Поліщук.

Прес-центр ПАТ «Волиньобленерго»