ПРИЄДНАННЯ
ДО
ЕЛЕКТРИЧНИХ
МЕРЕЖ
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

СПЛАТИТИ ONLINE
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
СПОЖИВАЧА -

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Артистичний диспетчер, який підкорив сцену

На роботі він диспетчер Нововолинської філії, а поза нею – актор, творче перевтілення якого щоразу вражає глядачів. Олександр Грицюк майже тридцять років працює у ПрАТ «Волиньобленерго», а паралельно з виконанням відповідальних обов'язків диспетчера служить у Народному аматорському театрі «Авантюра».

– Прийшов у нововолинський театр 1997 року. На той час був наймолодшим актором. Переважно ставили українську класику. Новий режисер Ольга Маркевич намагалася робити комедійні вистави. У репертуарі з'явилися французькі постановки, а там як – у сюжеті є кохання, любовний трикутник, от мені й доводилося грати героя-коханця, – сміється Олександр. На зустріч він прийшов у чорному одязі, в окулярах і незмінною усмішкою на обличчі.

Початок нульових років у Нововолинську були непростими – шахти закривали, роботи немає. Колектив театру розпався, роз'їхалися на заробітки в Іспанію, Росію, навіть режисерка подалася в Португалію. На якийсь час театр закрився.

Теперішній режисер «Авантюри» Олена Марків зібрала новий акторський склад. Навесні «авантюристи» презентували виставу «Поминальна молитва», сценарій якої написав Григорій Горін за всесвітньо відомим твором Шолом-Алейхема «Тев'є-молочник». Олександрові Грицюку дісталася головна роль.

– Режисер провела величезну роботу. Окрім того, що ми вчили ролі, ще й знайомилися з єврейською культурою. Вдячні Волинській релігійній громаді прогресивного іудаїзму із Луцька, з якими вивчали обряди, вони й поділилися реквізитом, – розповідає, як ґрунтовно готувалися до вистави у двох діях.

А творчі масштаби нововолинців вражають – на сцені було задіяно двадцять два актори! До того ж були й дитячі ролі.

– Головну роль грав, бо мій вік підходив, – скромно каже Олександр. А роль Тев'є-молочника він зіграв неперевершено! – Був тоді на кілограмів 10 важчий. Більше солідності мав (усміхається). Запропонували цю роль, почитав сценарій – все, граю!

Розповідає, що слова неважко було вчити. Та й з огляду на досвід, уже імпровізує на сцені. А театральним мистецтвом Олександр захопився, коли навчався у Ленінграді у військовому училищі. Там займався у театрі-студії. Каже, довелося бути задіяним у виставі про початок комсомольського будівництва в Комсомольську-на-Амурі.

Тож під час армійської служби доля розпорядилася так, що 18-річний хлопчина із Благодатного на усе життя захопився театром… Потім Олександр поступив до воєнно-морського технікуму. Закінчив його у званні мічман. За розподілом потрапив на Далекий Схід, де пробув майже рік. Плавав на кораблі, згодом його командирували на ракетно-технічну базу флоту. Каже, зовсім не шкодує, що через розпад радянської імперії не склалася військова кар'єра.

– Хоч мав служити ще чотири роки, – пригадує Олександр. – Приїхав із Прибалтики додому, а тут шахти… У латвійській Лієпаї було зовсім інше життя. Уперше там побачив 12 видів сирків. А сюди приїхав – нічого немає… Влаштувався на шахту. Але що то було – просто ходиш на роботу й нічого не маєш: ні зарплати, ні задоволення. Годувалися з городів. Почали закривати шахти, знайомий порадив звернутися у місцевий РЕС.

Так у Нововолинській філії Олександр став працювати електромонтером. Закінчив Нововолинський технікум, поступив до Тернопільського національного технічного університету ім. Пулюя. Обіймав посаду начальника ВТВ, а потім, каже він, повернувся в улюблену диспетчерську.

– Якщо випадає зміна і репетиція вистава, то міняюся чергуванням, – запевняє, що колеги підтримують його театральне захоплення.

Запитую, на кого Олександр рівняється в акторстві. Каже, для нього прикладом акторської майстерності назавжди буде гра Богдана Ступки. Коли готувався до ролі Тев'є, слухав радіопостановку із Ступкою у головній ролі.

– Під час гри як, перша завіса відкрилася – ти входиш у транс, а вже після останньої – все, видихаєш. Після гри треба 10 хвилин, щоб ніхто не зачіпав, відчуваєш сильне емоційне та фізичне виснаження. Під час «Поминальної молитви» у якийсь момент зрозумів, що в мене може бути сердечний приступ на сцені, так віддавався ролі. Мусив сісти, хоч за сценарієм цього не було.

Наразі актори Народного аматорського театру «Авантюра» готуються до нового сезону. Заплановано поставити дві вистави. Олександр Грицюк уже знає, у кого цього разу перевтілюватиметься.

 – Вистава «Останній зойк патріархату» дуже заінтригувала назвою. Гратиму першого із п'яти чоловіків принцеси Амазонки. Найімовірніше, виставу поставимо наступного року на День театру, – каже Олександр.

Прес-центр ПрАТ "Волиньобленерго"