РЕЄСТРАЦІЯ

ПРИЄДНАННЯ


ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

СПЛАТИТИ ONLINE
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
СПОЖИВАЧА -

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ


Три автомобілі, машини-амфібії та допомога військових: невідомі факти з історії електрифікації Старовижівського району

Ще наприкінці 1940-х років, коли в районі утворювалися перші колгоспи, найбільш трудомісткі процеси на них (накачування води, подрібнення соломи) були механізовані за допомогою вітряків. Та вже через два десятиліття ситуація на Старовижівщині кардинально змінилася: 1964 року в район «прийшло» світло від державної енергосистеми.

Побудова у райцентрі першої підстанції 35/10 кВ та лінії з боку Ковеля напругою 35 кВ стали першим кроком до системної електрифікації району. Від цієї підстанції простягалися три лінії напругою 10 кВ. Одна з них живила половину райцентру та населені пункти в напрямку Дубечного, Кримного, Яревища, Теклі, Глухів, інша забезпечувала електроенергією другу половину Старої Вижівки та територію в напрямку Буциня, Серехович, Синового, Соколища, а третя простягалася у села Брідки, Галина Воля, Стара Гута, Сукачі. Середня довжина ліній напругою 10 кВ становила 80 км.

Південна територія району, зокрема села Мизове, Журавлине, Смідин, Паридуби, живилася від повітряних ліній, що йшли з підстанцій Ковеля та Лукова, а села Сьомаки, Рудня, Кукуріки — від аналогічних джерел з боку Любомля. Така схема живлення створювала надзвичайно великі труднощі в оперативному обслуговуванні.

Підстанцію у селищі та заживлені від неї лінії обслуговувала Старовижівська дільниця, яка підпорядковувалася спочатку Ковельському «міському» РЕМу, а пізніше — Любомльському. Її першим майстром, а згодом — начальником був Юрій Олексюк. 1972 року енергогосподарство району від'єднали в окремий Старовижівський РЕМ Волинського обласного підприємства сільських електричних мереж. Очолював його Михайло Конончук, згодом — Ігор Помазун. Зараз директор філії Віктор Маркевич. Заступниками начальника (головними інженерами) були Юрій Олексюк, Ігор Помазун, Андрій Савич. Зараз на цій посаді Олег Дарчук. Заступник директора зі збуту електроенергії — Анатолій Панасюк.

Перші роки роботи РЕМу були надзвичайно важкими. У розпорядженні персоналу на початках було всього два вантажні автомобілі та один для потреб оперативно-виїзних бригад. Складнощів додавало і те, що велику частину району займали болота. Ямобура до місця будівництва ліній часто доводилося тягнути двома тракторами. Спеціалізовану техніку, всюдихідні машини-амфібії часто брали в оренду у військових частинах.

Особлива потреба в таких механізмах виникала під час стихійних лих. Наймасштабніші з них спіткали район 30 жовтня 1974 року та 12 квітня 1975 року. Тоді від налипання мокрого снігу зазнали руйнувань майже всі лінії району. Для їх відновлення доводилося залучати навіть військових з відповідною технікою.

Черговий етап електрифікації відбувся наприкінці 1970-х років. У 1978 році у районі запрацювали ПС-35/10 кВ у селах Мокре та Мизове (у Мокрому якраз вводили в дію льонозавод). А 1982 року запрацювала ПС-110/10 кВ у Буцині, шістьма роками пізніше — ПС35/10 кВ у Смідині.

Потужними споживачами електроенергії у районі були колгосп ім. Суворова з центром у Смідині, «Перемога» у Журавлиному, де працювала птахоферма. З промислових споживачів лідерами електроспоживання були промкомбінат з виготовлення меблів у Старій Вижівці, льонозавод у селі Мокре, керамічний завод у Дубечному. Перспективним мав бути і картоплепереробний завод у райцентрі, але його будівництво спочатку призупинили, а згодом взагалі знищили побудоване.

Стабільну роботу з електропостачання забезпечував не один десяток фахівців-енергетиків. Серед них — Іван Кабанов, Іван Демчук, Володимир Бойко, Радомир Черняк, Андрій Савич, Лідія Олексюк, Галина Нестерук, Валерій Вареник, Людмила Стрільчук, Олександр Геч, Іван Савич, Любов Савич, Степан Олексюк.

Зараз Старовижівська філія обслуговує 300 трансформаторних підстанцій, 462 км ПЛ-10 кВ, 652 км ПЛ-0,4 кВ. Це дає змогу забезпечувати електроенергією 12 256 побутових споживачів та 307 юридичних.

Прес-центр ПрАТ "Волиньобленерго"