ПРИЄДНАННЯ
ДО
ЕЛЕКТРИЧНИХ
МЕРЕЖ
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

СПЛАТИТИ ONLINE
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
СПОЖИВАЧА -

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ



«Для нас колектив став справді як рідний»

Четверо представників родини Кучерів з Володимир-Волинської філії обрали одну професію і успішно себе у ній реалізували.

Намагання застати всю численну родину Кучерів на роботі разом в один час не увінчалися успіхом. Хай як — а майстер, інженер, електромонтер та економіст мають кожен свої завдання і хтось їх може виконати в кабінеті, а в когось робота завжди на вулиці. У той день добряче дощило. Тож думалося, що чоловіча частина сім'ї у таку негоду якраз буде на місці. Та ні — є робота, є її виконання. Тож знайомство із Кучерами розпочалося з «жіночої» половини.

Наталія Кучер за стажем енергетика може по праву називатися головною у цій сім'ї, адже працює на підприємстві майже чотири десятки років. Зараз є інженером виробничо-технічного відділу, а раніше очолювала цей підрозділ. З виходом на заслужений відпочинок передала керівні справи молодшим спеціалістам. А починала свій професійний шлях з посади диспетчера. Цей досвід жінка пригадує тільки з теплотою: «Одразу після закінчення Львівського політехнічного інституту прийшла працювати в Іваничівську філію. У нас був маленький колектив, але надзвичайно дружній. Філія і за зоною обслуговування була невеликою, всього чотири підстанції. І навіть те, що на роботу доводилося їздити аж із Володимира-Волинського і на першу зміну вставати о п'ятій ранку, не засмучувало. І маючи вже двох малих діток, справлялася з таким графіком. Згодом з'явилася відповідна вакансія у рідному місті і все-таки це зіграло вирішальну роль у тому, що я перейшла сюди. Спочатку теж була диспетчером, згодом тодішній директор Василь Бабій запропонував працювати у виробничо-технічному відділі. Так я тут і лишилася. За цей час діти вже виросли, живуть окремо, то робота стала направду головним заняттям. Іду сюди залюбки, колектив уже як рідний за стільки часу став».

«Двадцять років я очолювала цехком профспілки у філії. Є і святкові, приємні події, коли аж вірші самі пишуться (а має пані Наталя і такий талант), а є й такі, що досі не можу забути. У 2014 році збирали ми кошти нашому мобілізованому електромонтерові Миколі Бондаруку на бронежилет. Він ще й напередодні подзвонив і попросив, щоб зарядних пристроїв до телефону заразом хлопцям передати. А наступного дня телефон його вже не відповідав. Це було 22 травня, чотири роки тому, Волноваха, де чимало волинян полягли в одну мить… Якраз на весняного Миколи. Не вберіг його ангел-охоронець. А я довго ще нашу розмову дослівно пам'ятала, та і зараз пам'ятаю…»

А незабаром у філії на одну рідну людину побільшало у прямому значенні слова. Чоловік Віктор, теплоенергетик за освітою, прийшов сюди працювати майстром. Раніше трудився на заводі «Оснастка» у Нововолинську, але коли у 1990-х роках підприємство ледь животіло і заборгованість із заробітної плати сягнула двох років, потрібно було щось міняти. Тож з 1998-го і до сьогодні він незмінний майстер виробничої дільниці. Сміючися зізнається, що коли здавав звіти, то дружина-начальник до нього була найбільш вимогливою і прискіпливою. У вільний час чоловік любить експериментувати з домашнім виноробством, тримав раніше ще й пасіку. Разом із дружиною за роки спільного життя облаштували затишне обійстя, де з радістю тепер приймають на гостину дітей та внуків.

Найчастішим і найпочеснішим гостем тепер у Кучерів є 5-річний Тимофій — нащадок сина Дмитра, який працює у філії електромонтером із експлуатації приладів обліку. Бабусина вулиця якнайкраще підходить для улюбленого внукового заняття: кататися велосипедом. Компанію йому складає мама Наталя, яка працює економістом відділу збуту Володимир-Волинської філії. Вона ніколи не відмовляє синові у велопрогулянці. Куди й дівається втома, коли поруч крутить педалі юний гонщик! Наталя-старша жартує, що іншої невістки у них і бути не могло. Коли син прийшов на роботу, то ще й жартували колеги, щоб дружину неодмінно обирав таку, як мама. От і вибрав: Наталю, та ще й теж чорняву, і в «РЕСі» працює!

Та в одному таланті невістка ще не наздогнала свою маму-свекруху. Дуже любить Наталя-старша вишивати. Якось поверталася з Луцька після здачі звіту і купила журнал «Україна» зі сфотографованим рушником, який колись вишила Леся Українка. Не полінувалася, перемалювала усю дрібнесеньку схему на міліметровий папір і так відтворила візерунок. Відтоді і захопилася вишиванням. Каже, навіть після напруженого робочого дня це заняття не втомлює.

Прес-центр ПрАТ "Волиньобленерго"