РЕЄСТРАЦІЯ

ПРИЄДНАННЯ


ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
ПОБУТОВОГО СПОЖИВАЧА

СПЛАТИТИ ONLINE
ОСОБИСТИЙ КАБІНЕТ
СПОЖИВАЧА -

ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ


Рівень розрахунків постачальників, які провадять господарську діяльність з
постачання електричної енергії споживачам через мережі ПрАТ "Волиньобленерго"

Шахти, урагани, енергопотяги: як електрифікували Нововолинськ

Нововолинськ – наймолодше місто Волинської області. Його заснування та розбудова тісно пов'язані з початком розвідувальних робіт на Львівсько-Волинському вугільному басейні на початку 50-х років минулого століття. Разом із шахтами почали зводити місто.

Розвиток видобувної промисловості та розбудова Нововолинська вимагали надійних і потужних джерел електроенергії. Потужності дизельних електростанцій не вистачало. Значну допомогу у забезпеченні електроенергією надавали енергопотяги. Один з них стояв на території теперішньої автобази. А в середині 1950-х почали будувати перше потужне джерело струму в місті — теперішню ПС-330/220/110/35/6 кВ «Нововолинськ».

Будували об'єкт із великими труднощами. Обладнання постачали із Львова залізницею. Для транспортування обладнання зі станції Іваничі до станції Центральної в Нововолинську проклали залізничну колію, і з Центральної безпосередньо до майбутньої підстанції. Зима 1955–1956 рр. видалася дуже сніжною, залізничні колії повністю замело. За простій вагонів з обладнанням довелося би платити чималі кошти. І для того, аби потяг міг підійти до майбутньої підстанції, працівники власноруч всю ніч розчищали залізничну дорогу. Керував будівництвом підстанції Олександр Іванов, він і став її першим директором, на цій посаді пропрацював до 1972-го. Для працівників не було окремого будинку, навіть директор з дружиною жили на прохідній підстанції. Саме за його ініціативи поряд був закладений прекрасний великий сад.

У січні 1956 року підстанція ПС110/35/6 кВ потужністю 40 мВА вже була увімкнена і потреба в пересувних електростанціях зникла. З Добротвора до Нововолинська побудували дві лінії напругою 110 кВ, які були повністю на дерев'яних опорах.

Особливо напруженим для енергетиків Нововолинська став травень 1960 року. Потужний ураган знеструмив практично все місто. Очевидці розповідали, особливо гнітючою була не тільки темінь, а насамперед тиша, адже вимушено припинили роботу всі шахти. Більш як півдня у копальнях не було вентиляції, 370 м шахтарі були змушені пішки підійматися нагору. Значних руйнувань зазнала лінія напругою 110 кВ, яка простягалася з Нововолинська до Ковеля, і лінія аналогічної напруги, яка заходила в місто з боку Добротвора.

Подібне за масштабом стихійне лихо нововолинським енергетикам довелося пережити у 1972–1973 рр. Через обледеніння практично всі повітряні лінії міста були відключені. Майже добу був знеструмлений і єдиний водозабір.

Наприкінці 1950-х виникла потреба у додаткових потужностях. Тож 1957 року були введені в дію ще дві підстанції 35/6 кВ для живлення новозбудованих шахт. Від них електроенергію діставали також перші будинки в місті – одноповерхові бараки для будівельників.

Розподільчі мережі напругою 6–0,4 кВ до 1964 року обслуговувало Нововолинське житлово-комунальне управління. Тоді утворили Волинське підприємство електромереж, усі мережі міста увійшли до нього у складі Володимир-Волинської мережевої дільниці (так званого Володимир-Волинського міського РЕМу). Керівниками утвореної Нововолинської дільниці працювали Леонід Степанюк, Віктор Кушнірук. Сюди ж увійшла і Нововолинська дільниця високовольтних мереж, яка обслуговувала лінії напругою 35 кВ і вище.

Новий етап електрифікації міста почався у середині 1960-х років. Була введена в дію Нововолинська ПС-110/35/6 кВ. Від неї побудували лінію напругою 35 кВ до Володимира-Волинського, а звідти до Турійська. На цей період припадає модернізація підстанції зі збільшенням напруги до 220/110/35/6 кВ. Директором тоді вже Нововолинської групи підстанцій працював Василь Качур. Ця група, яка об'єднувала в собі ПС-220/110/35/6 кВ, три ПС35/6 кВ, до 1964-го структурно відносилася до Львівських високовольтних мереж.

У 1965 року збудували бавовно-прядильну фабрику. Спеціально для її живлення звели ПС-110/10 кВ. Персоналу Нововолинської дільниці не завжди вистачало для належного обслуговування мереж, тому вона була передана на баланс більш чисельної Володимир-Волинської мережевої дільниці, якій Нововолинська дільниця з монтерським пунктом у селищі Жовтневому (тепер Благодатне) та Нововолинська група підстанцій підпорядковувалися до 1974-го.

Того ж 1974 року сферу обслуговування Володимир-Волинського району та міста Нововолинська розділили. На базі Нововолинської дільниці утворився Нововолинський РЕМ, у підпорядкування якому передали дільницю високовольтних мереж, Нововолинську групу підстанцій та безпосередньо дільницю, яка обслуговувала мережі міста. Першим його директором був Анатолій Семенюк, потім його змінив на цій посаді Микола Гусар. Наступними керівниками РЕМу були Петро Хахула, Ігор Ясинський, Володимир Ткачук. Зараз роботою філії керує Сергій Приходько. Головними інженерами працювали Роман Мороз, Леонід Фейдак, Володимир Сищук, Ярослав Дмитрук, Леонтій Лупенко, Володимир Ткачук. Тепер головний інженер – Ігор Ясинський, заступник директора зі збуту електроенергії – Володимир Панас.

У 1980-х роках почався новий етап електрифікації міста. Розбудовувалися 5-й, 6-й та 15-й мікрорайони, зводили завод «Оснастка». Були встановлені два трансформатори потужністю 125 МВА на ПС-220/110/35/6 кВ «Нововолинськ», побудована ПЛ-220 кВ до Добротвора. У цей же час побудована ПЛ-330 кВ «Ковель-Нововолинськ».

Тоді ж працівники Нововолинського РЕМу отримали можливість працювати у новому приміщенні, побудованому поблизу підстанції. У старому, розміщеному біля міської автостанції, залишився працювати колектив енергозбутового напрямку. А всі здобутки Нововолинської філії були б неможливими без професійної, самовідданої роботи її працівників.

Прес-центр ПрАТ "Волиньобленерго"