Робота в них ризикована та важлива – дають людям світло

22.12.2020

Великоглушанська виробнича дільниця №2 Любешівської філії ПрАТ «Волиньобленерго» діє із кінця 1960-х років. Нинішній її колектив – це шестеро чоловіків, переважно молодого та середнього віку. Попри те, що трапляються труднощі, вони задоволені своєю професією. Крім одного працівника, всі інші місцеві, до того ж для декого то справа родинна, пише кореспондент любешівської газети «Нове життя» Тамара Урядова.

Якщо нема надзвичайної ситуації, то щодня місцеві енергетики працюють із 8 до 17 год, у п’ятницю мають скорочений день – до 16 год. «Обслуговуємо лінію електропередач: ліквідовуємо аварії, підключаємо нових абонентів, проводимо профілактичні заходи – чистку дерев по лінії електропередач, замінюємо аварійні електроопори...»  – описують енергетики свої будні. Щодня в них роботи вистачає. Наприклад, тоді, коли ми спілкувалися, вони їздили в Невір – замінювали аварійний підкос (підпору до опори). Адже дільниця їхня охоплює не лише Велику Глушу, а чималу територію: села Погулянка, Мала Глуша, Невір, Щитинь, Шлапань, Цир, Залаззя, Деревок, Бірки, Ветли, Мукошин, Гірки… І труднощі полягають не лише в тому, що чимала відстань до більшості об’єктів. Та й дороги ж не скрізь хороші. Однак найбільше, кажуть, клопотів мають, коли трапляються природні катаклізми, через які виникають аварії на лініях. Тоді в них по кілька днів буває ненормований робочий час…

Ось уже два роки очолює колектив цієї дільниці Віталій Ковзолович. Він закінчив ЛНТУ за спеціальністю «електрик-механік». Рік побув без роботи, і з’явилося вільне місце, бо попередній майстер розрахувався. «Приїхав із сезону, сидів вдома, помагав по-господарству. А люди порадили, мовляв, маю вищу освіту, щоб подав заяву. То я пройшов співбесіду, оформився в Луцьку – і «понеслося», – посміхаючись розповів, як потрапив у колектив, Віталій Сергійович. Зізнався: спочатку страшнувато було, чи ж справлятиметься. Але з першого дня все добре склалося. Із хлопцями-енергетиками був давно знайомий, з деким із дитинства. Що треба було, підказували, помагали «старожили» – Віталій Філюк, Ярослав Гарбарчук. Із усього колективу лише Ярослав немісцевий. Щодня вже сім років приїжджає чоловік із Погулянки, але так як підстанція на початку Глуші, то йому, кажуть колеги, добиратися таку ж відстань, як декому з місцевих, бо ж їхнє село велике. Очільник хвалить Ярослава, мовляв, він – майстер на всі руки, вони в нього золоті: зробить та відремонтує все, що треба.

Найменший стаж має Андрій Матвійчук – лише рік працює. Його тато свого часу тут трудився більше як чверть віку. А Віталій і Роман Філюки – двоюрідні брати. Віталій уже 17 років у галузі енергетики: в бригаді з 2012-го, раніше перевіряв показники лічильників у своєму селі та кількох сусідніх. Він, а також Роман здобували освіту у Володимир-Волинському сільськогосподарському технікумі за спеціальністю «технік-електрик». Роман кілька років як цей виш закінчив. Та й одразу тут влаштувався, бо на дільниці було місце. А от справжнім «старожилом» чоловіки називають свого найстаршого колегу Анатолія Кухарика, котрий 30 років віддав галузі енергетики.

Найбільш неспокійний період для них – грозовий та вітровий. І такі трапляються будь-якої пору року. А що багато електроліній проходить лісами, посадками, то сухі гілки або й дерева тоді падають на проводи, що спричиняє обриви. А лінії ж довгі. От і доводиться працівникам Великоглушанської дільниці добряче потрудитися, ліквідовуючи обриви, аби ряд населених пунктів, які лишилися без світла, знову мали змогу ним користуватися. І вони таки справляються зі своїми завданнями. А робота в них же з ризиком пов’язана. Крім керівника-майстра, всі вони – електромонтери. Також вважаються верхолазами, а Віталій Філюк є ще й водієм. Крім того, мають і інші обов’язки – стропальника, бензопильника. А що відповідально та чітко місцеві енергетики виконують свої обов’язки, то схвально відгукуються про них як односельці, так і керівництво Любешівської філії ПрАТ «Волиньобленерго».

Фото автора

Прес-центр ПрАТ "Волиньобленерго"