У Волинському обласному архіві зберігається «Прошеніє» у Луцьку міську думу, датоване 30 листопада 1909 року, у якому зазначено, що вимощені бруківкою вулиці і прилеглі території власники будинків освітлювали гасовими ліхтарями. Окремі вулиці освітлювалися електричними ліхтарями, що значно ефективніші та економніші ніж гасові, а вулиці без бруківки взагалі не освітлювалися. Також в документі автори просять взяти освітлення вулиць на баланс міської думи, доплачуючи за це у казну. Тож 10-ті роки минулого століття вважають початком розвитку енергетики Волині.
До 1950 року Луцьк освітлювали дві дизельні електростанції постійного струму. У 1909 році збудували теплову електростанцію на вулиці Торговій, про яку згадує уповноважений тресту «Укркомуненерго» у доповідній записці після візиту в Луцьк 1944 року. У ній представник компанії виявив, що після бомбардувань електромережі знищені на 50 відсотків, технічна документація майже не збереглася й залишився всього 10-денний запас палива, а дрова не заготовлювали через нестачу робочої сили і транспорту. У 1940-х роках цей спадок енергетики, що залишився від польських часів, виробив електроенергії 4,9 млн кВт/год, з яких 4 млн кВт/год використано на освітлення, а тільки 900 тис. кВт/год на промислові потреби.
На Волині першим потужним джерелом електричної енергії у повоєнний період стала промислова теплова електростанція потужністю 4 100 кВт, яка розпочала працювати 1950 року в Луцьку. За одну зміну працівникам електростанції треба було розвантажити в середньому 15 вагонів торфу, а це понад 300 тон, далі його везли у бункери, які вміщували по 60 тонн палива кожний. Часто торф був сирий, через погану його якість доводилося обмежувати електропостачання, передусім були вимушені відключали найбільшого споживача електроенергії в місті – ательє. Потреби промисловості міста в електриці ця електростанція не могла забезпечити у повному обсязі.
Крім ательє, в Луцьку працювали три млини, так званий завод Хрущова, де виготовляли поїлки для корів, майстерня з ремонту двигунів автомобілів на місці теперішнього ЛУАЗу, а також кілька цегелень, які мали свої дизельні електростанції невеликої потужності.
Від Луцької електростанції, збудованої 1955 року, заживлено по радіальних лініях напругою 10 кВ Луцьк, Ківерці і села, що розташовані за 25–30 км від обласного центру. У кожному районному центрі були свої невеликі дизельні електростанції потужністю 60–100 кВт, що працювали зазвичай тільки зранку і ввечері, виробляючи електроенергію для освітлення житлових будинків та вулиць.
До середини ХХ століття енергопостачання регіону залишалося локальним та нестабільним – споживачі часто на тривалий час залишалися без напруги. Новий етап електрифікації розпочався у 1950-х роках із появою потужних джерел генерації та початком будівництва високовольтних мереж.
Саме в цей період відбулося становлення структури управління галуззю. 1 липня 1960 року на базі місцевих електростанцій було створено Луцькі електромережі (постанова РНК від 26.04.1960 р. № 284). А вже у вересні 1963 року підприємство отримало назву, що використовувалася десятиліттями – Волинські електромережі (наказ від 30.08.1963 р. № 175).
Згодом на Волині було споруджено ключові трансформаторні підстанції та лінії, що з’єднали область із загальнодержавною мережею. Це дозволило інтегрувати регіон до об’єднаної енергосистеми та забезпечити надійне живлення промисловості й житлового сектору.
У 1958 році ввели в експлуатацію першу сільськогосподарську підстанцію у Горохові. Роком пізніше розпочав роботу великий енерговузол у Луцьку, а також високовольтні лінії, що підсилили обласний центр. У 1950-х – на початку 1960-х років мережу трансформаторних підстанцій розширили на північ та захід області, зокрема у Ковелі, Володимирі та Камені-Каширському.
Це дало поштовх для інтенсивної електрифікації: було збудовано тисячі кілометрів ліній різного класу напруги. Світло з’явилося у сотнях населених пунктів, що дозволило автоматизувати роботу ферм та виробництв.
У 1980–1990 роках відбулася масштабна модернізація та автоматизація мережевого господарства. Впровадження нових технологій захисту та оновлення обладнання підстанцій дозволило значно підвищити надійність розподілу електроенергії. Це зробило енергопостачання Волині стабільнішим, мінімізувавши ризики тривалих перебоїв для споживачів.
15 серпня 1995 року згідно з указом Президента України від 4.04.1995 р. № 282/95, наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.06.1995 р. № 106 та від 15.08.1995 р. № 152 на базі Волинського ОПЕМ заснована Державна акціонерна електропостачальна компанія – ДАЕК «Волиньобленерго». А вже 24 травня 2000 року рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 21.04.2000 р. №3) ДАЕК «Волиньобленерго» перейменовано у відкрите акціонерне товариство – ВАТ «Волиньобленерго».
Відповідно до рішення загальних зборів акціонерів у 2011 році ВАТ «Волиньобленерго» перейменовано на публічне акціонерне товариство – ПАТ «Волиньобленерго».
За результатами конкурсу з продажу пакета акцій ПАТ «Волиньобленерго», що був проведений 24 грудня 2013 року Фондом державного майна України, ТОВ «УКРІСТГАЗ» було визнане переможцем, що запропонував найбільшу ціну на аукціоні.
27 грудня 2013 пакет акцій ПАТ «Волиньобленерго» виведений з реєстру корпоративних прав держави у зв'язку зі списанням цих акцій з рахунку ФДМУ у цінних паперах на рахунок нового власника ТОВ «УКРІСТГАЗ».
У 2017 році відповідно до рішення загальних зборів акціонерів товариства змінено найменування на приватне акціонерне товариство – ПрАТ «Волиньобленерго».
У зв'язку з реформою ринку електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 1535 від 27.11.2018 р. ПрАТ «Волиньобленерго» отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та з 1 січня 2019 року є оператором системи розподілу.
Сьогодні ПрАТ «Волиньобленерго» – одне із провідних товариств регіону, що динамічно розвивається та повноцінно виконує свою діяльність із надання послуг з розподілу електричної енергії, щоб задовольнити потреби юридичних та фізичних споживачів.
